Скільки на ялинці кульок кольорових...

        Ялинкові іграшки...

       Яке серце не здригнеться при цих словах! Ялинкові іграшки - це не просто речі, які можна побачити, доторкнутися. Це - символ, передчуття свята, дитячих очей, що сяють. Вони зберігаються в кожному будинку. Один раз на рік ми відкриваємо коробку, що трохи запилилася. На нас дивляться дбайливо впаковані в обгортковий папір різнобарвні кульки, запорошені снігом будиночки, блискучі бурульки, веселі клоуни, срібні дзвіночки, вигадливі сніжинки.

       В Європі у стародавні часи новорічні та різдвяні ялинки прикрашали солодощами, фруктами й саморобними іграшками з тканини, кольорових ниток, вати, пуху, бісеру, хутра, соломи, колосків. І діти, і дорослі вирізали, шили, клеїли паперові ліхтарики, сніжинки й зірочки, кораблики зі шкарлупи волоських горіхів, ошатних ганчіркових ляльок, незграбних ведмедиків і вухастих зайців.
       Скляні іграшки з'явилися в середині ХІХ ст. й були дуже дорогими. 1847 року Ханс Грайнер, власник склодувного заводу в німецькому місті Лауше в Тюрінгії, на свій страх та ризик випустив до Різдва партію скляних сріблястих кульок. Вони були важкими. Успіх нової продукції був неймовірний - кульки розходилися за великі гроші.

          Рік у рік майстри-склодуви вдосконалювали свою продукцію. Уже до 1870 року вони почали випускати легкі тонкостінні кульки, покриті безпечною сумішшю аргентум нітрату й цукрової води. Зявилися кульки з кольорового скла.
          Кульку видували через мундштук зі скляної заготівлі у вигляді порожньої трубки, розпеченої на вогні газового пальника. Так діти видувають через соломинку мильні кульки. Коли кулька досягала потрібного розміру, кінець трубки запаювали. Кульку охолоджували. Часто на ній робили візерункові виїмки. Досвідчені слодуви видували не тільки кульки, але й іграшки довільних форм, що вимагало чималої майстерності. Фантазія, чуття й уміння народжували засніжені башточки, казкові пірамідки, кошики, шишки.
          Іграшки складних форм робили з допомогою керамічних форм. У них заливали розплавлене скло. Слодув дув у трубочку, вставлену в один кінець форми. Гаряче скло розтікалося по ній, займало всі куточки - і виходили скляні наливні яблука, міцні горіхи, грона прозорого винограду, фантастичні звірі, птахи, рибки, ангели, феї.
           Остиглі іграшки розфарбовували аніліновими фарбами, покривали лаком, приклеювали до них блискітки, малесенькі квіточки й листочки, вирізані з оксамиту або шовку. Потім на верх іграшки чіпляли металеву скріпку з петелькою для підвіски.
            До середини ХХ ст. німецькі скляні ялинкові прикраси не знали собі рівних.
            Готова іграшка - це тендітний витвір людини, яка буквально вдихнула в неї життя, зберігає тепло дотику її рук і губ. Візьміть із полиці магазину декілька, на перший погляд ,однакових скляних кульок із намальованими на них сніговиками. Вони всі різні! Один начебто підморгує, інший посміхається, а третій немов говорить: "Забери мене із собою!"
             Завтра це невгамовне мерехтливе диво красуватиметься на новорічній ялинці, нескінченно відбиваючи різнобарвні вогні гірлянди!